Спецпроект

В музеї Sixth Floor в Далласі з'явилось відео вбивства Кеннеді

Єдиний кольоровий відеозапис, на якому відображений епізод розслідування вбивства 35-го президента США Джона Кеннеді, було знайдено в кухонній шафі техаської подружньої пари.

Про це пишуть РИА-новости.

 

Подружжя Джен і Боббі Лемонса (Jan і Bobby Lemons), приїхало в Даллас в 1964 році. Прогулюючись по тій самій вулиці, де кількома місяцями раніше був убитий Кеннеді, вони стали свідками того, як агенти ФБР реконструювали момент вбивства.

Боббі Лемонс, не замислюючись, дістав камеру і почав знімати. Не надавши великого значення події, подружжя незабаром забуло про відеозапис.

Плівка порошилася на полиці в техаському будинку сімейства Лемонсів 49 років, поки одного разу їхній знайомий - директор школи Марк Мерелл (Mark Merrell) не розповів їм про проект, присвячений вбивству Кеннеді, над яким працює одна з його учениць.

Лише після бесіди з Мереллом подружжя згадало про відеозапис і зрозуміло, наскільки цінним документом він є.

Відеозапис було передано в музей Sixth Floor в Далласі. Музей знаходиться в тій же будівлі, з вікна якої, за офіційною версією, Лі Харві Освальд застрелив Джона Кеннеді 22 листопада 1963 року.

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.