Спецпроект

У Санкт-Петербурзі створюють перший музей стріт-арту

У Санкт-Петербурзі почалося створення першого в місті музею стріт-арту (вуличного мистецтва).

Про це пише travel.ru.

Музей розміститься на території Заводу шаруватих пластиків. В ньому будуть як виставкові зали, так і майданчики під відкритим небом.

 

Фасади будівель заводу, що виходять на Індустріальний проспект і шосе Революції в Санкт-Петербурзі, охороняються Комітетом по державному контролю і охорони пам'яток історії та культури міської адміністрації.

Їх розпис заборонений, в той час як внутрішніми корпусами, за словами авторів проекту, вони можуть вільно розпоряджатися. Для оформлення однієї зі стін на завод вже запросили художників.

Усередині корпусів заводу розташуються клуби, галереї та площадки для театральних і кінематографічних фестивалів. Будівлі орієнтовно відкриються в 2015 році, а повністю розписати простір планують протягом 5-7 років силами російських і міжнародних художників.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.