Спецпроект

В російському селі відкриють музей шкідливих звичок

У селі Великому Ярославської області готується до відкриття Музей шкідливих звичок. Його організатори просять населення приносити експонати.

Про це пише Комсомольская правда.

Основний упор в музеї, припускають організатори, буде зроблений на тютюнопаління. Це портсигари, трубки, попільнички, пачки і коробки з-під цигарок різних епох. Хоча будуть в музеї і старовинні пляшки, які уособлюють пристрасть до алкоголю, і інші предмети, пов'язані з іншими звичками.

На сьогодні набралося близько 50 експонатів. Найунікальніший - срібний портсигар героя війни 1812 року генерала Олексія Єрмолова.

Організатори просять жителів області взяти участь у процесі організації музею і принести цікаві штучки, пов'язані зі шкідливими звичками. Особливо цінні екземпляри улаштовувачі експозиції готові купити.

Відкриття музею заплановано на наступний рік. А 10 грудня в Ярославлі пройде виставка зібраних речей. Правда, місце її проведення поки не визначено.

Музей шкідливих звичок має стати першою ланкою цілого музейно-туристичного комплексу, який планується відкрити в Великому. У планах організаторів зробити там близько 15 музеїв - археологічний, сучасного мистецтва (галерея творів ярославських художників), годинника, Петра Першого (у селі є будиночок імператора, де він бував проїздом), візника, старовинної техніки (від телефону до сільськогосподарських машин), сільського побуту та ін.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.