Спецпроект

Соловецький музей-заповідник оголошує конкурс для молодих дослідників

Соловецький музей-заповідник оголошує конкурс науково-дослідницьких робіт "Соловецька спадщина". Лауреатів конкурсу чекають путівки на Соловки, призи та публікації робіт.

Про це пише b-port.com.

Для написання робіт пропонується дві номінації: "Спадщина Соловецького монастиря" і "Соловецький архіпелаг в радянський і пострадянський час (XX-XXI століття)". До участі в конкурсі запрошуються молоді дослідники віком до 35 років.

Трьох лауреатів у кожній номінації чекають путівки на Соловки і листи подяки від губернатора Архангельської області. Роботи лауреатів першої премії будуть опубліковані у щорічному "Соловецькому збірнику". Крім того, всі учасники конкурсу отримають дипломи, а автори робіт, особливо відзначених експертною радою, заохочувальні призи.

Конкурс проходить у три етапи, перший з яких - прийом заявок (до 31 січня 2013 року). Другий етап - написання робіт та надання їх в оргкомітет (до 15 листопада 2013 року). На третьому етапі експертна рада підведе підсумки та нагородить переможців.

Конкурс проводиться Соловецьким музеєм-заповідником за підтримки Північного (Арктичного) федерального університету ім. М.В. Ломоносова і уряду Архангельської області.

На думку організаторів, подібні заходи покликані стимулювати інтерес молоді до дослідницької діяльності і до питань регіональної історії, а також підтримати духовні цінності і традиції Російського Півночі.
Ознайомитися з положенням про конкурс науково-дослідницьких робіт "Соловецькі спадщина" можна на сайті Соловецького музею-заповідника.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.