Спецпроект

У Південній Кореї з'явився музей "туалетної культури"

У місті Сувон у Південній Кореї вирішили залучити туристів екзотичним способом. Там з'явився тематичний парк, присвячений інтимній людській сфері: вбиральням і туалетній культурі загалом.

Про це пише Росбалт

У музеї Restroom Cultural Park зібрані історичні експонати даної тематики, сучасні винаходи, а також тематичні таблички з різних країн світу. Сама будівля музею побудована в характерній формі унітазу.

Як заявляють автори проекту, гості центру зможуть дізнатися масу корисної і незвичайної інформації про "туалетну культуру".

Увагу туристів, напевно, приверне і тематична художня галерея зі скульптурним парком. А в сувенірній крамниці мандрівникам продадуть незабутні сувеніри.

Що стосується власного клозету при музеї, то його головна особливість - прозорі скляні двері, які затуманює, коли в кабінці хтось є.

Музей раніше був домом Сіма Дже-Дук, колишнього мера південнокорейського містечка. Саме він є ідейним натхненником виставки.

Громадяни Південної Кореї прозвали Сіму Містер Туалет. Ходять чутки про те, що народився Сим в туалеті своєї бабусі. Можливо, саме в цьому причина того, що його тяга до туалетів з кожним роком тільки посилювалася.

У 1980-х роках він виступив ініціатором кампанії з поліпшення умов публічних зручностей.

За словами мера-новатора, туалет є не просто місцем для справления відомих потреб. Він також позбавляє людей від різних хвороб, тому важливо утримувати вбиральню в ідеальній чистоті.

Також туалет є тим місцем, де деякі розслабляються і відпочивають. Тут можна зануритися в роздуми і подумати про життя. Саме так заявив літній мер-новатор на зборах Світової туалетної асоціації, яка була заснована ним у 2007 році.

Нагадаємо, в жовтні у Києві відкрили Музей каналізації.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.