Спецпроект

ФСБ перевіряє розформований музей автомобілів

ФСБ перевіряє обставини розформування рязанського Музею військової автомобільної техніки і переведення його експозиції на 147-ю автобазу Міноборони в Москві.

Про це повідомляє Business.fm.

Джерела в спецслужбах розповіли журналістам, що перевірка в Рязані і Москві почалася кілька днів тому. Колишній директор музею Рудольф Вандер підтвердив, що співробітники ФСБ запросили всю документацію, пов'язану із переведенням експонатів з музею на автобазу. "Вони сказали, що є підозри, що частина експонатів пропала", - розповів Вандер.

За його словами, з музею в 2010 році були вивезені 63 найцінніших експонати. У 147-й автобазі Міноборони заявили, що всі експонати знаходяться у них в цілості. Начальник бази Олександр Грабко пояснив, що зразки стоять у спецсховищі і нікуди не виїжджають.

Серед 150 експонатів музею, зокрема, були лімузин-кабріолет ЗІЛ-111, на якому везли Юрія Гагаріна для доповіді керівництву країни про успішний політ у космос, ЗІЛ-117, на якому возили кубинського лідера Фіделя Кастро, ЗІС-110 першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова. За підрахунками експертів, вартість колекції становить кілька десятків мільйонів євро.

Музей військової автомобільної техніки був створений у 1994 році до 50-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Скандал навколо майна Міноборони вибухнув в кінці жовтня. Через справу "Оборонсервіса" у відставку був відправлений міністр оборони Анатолій Сердюков. Було порушено кілька справ за фактами продажу майна міністерства за заниженою ціною.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.