Спецпроект

В Аргентині з'явився музей мотоциклів і автомобілів

На півночі Аргентини, у місті Термас-де-Ріо-Ондо, відкрився Музей мотоциклів і автомобілів (Museo de Motos y Automóviles "Circuito Termas de Río Hondo"). Він обладнаний у внутрішній частині місцевого автодрому, займаючи в цілому площу в 2 500 квадратних метрів.

Про це пише Обозреватель.

Музей розділений на три поверхи, на кожному з яких виставлені різноманітні типи автомобілів і спортивних мотоциклів. Будівля була побудована таким чином, щоб забезпечити повноцінний вид на трасу Ріо-Ондо і місцеве водосховище. До складу експозиції увійшло двадцять автомобілів, у тому числі купе, яке належало аргентинському гонщикові "Формули-1" Оскару Гальвес, і болід "Формули-1" французького автогонщика Жана Алезі.

Окремий простір відведено спортивним мотоциклам. У 2013 році в місті пройде Гран-прі мотогонки MotoGP, і саме в цій частині музею відбудеться презентація цієї події. Остання гонка подібного класу в країні відбулася 14 років тому в Буенос-Айресі.

Місто Термас-де-Ріо-Ондо (Termas de Rio Hondo) знаходиться в провінції Сантьяго-дель-Естеро (Santiago del Estero) і приваблює туристів своїми термальними джерелами.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.