На Закарпатті вперше за 35 років перепоховали воїнів Червоної Армії. ФОТО

В селищі Ясіня Рахівського району Закарпатської області урочисто перепоховали 16 солдатів Червоної Армії.

За останні 35 років це перше офіційне перепоховання радянських бійців на Закарпатті, повідомляють пошуковці із організації "Союз "Народна пам'ять".

На церемонії були присутні представники пошукових організацій, керівництво Рахівської райдержадміністрації, секретар Закарпатської обласної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни і політичних репресій Володимир Дупелич, голова Ясінянської селищної ради Едуард Зелінський.

Фото: ВГО "Союз "Народна пам'ять"

"Вперше за історію Незалежності нашої держави на Закарпатті вдалося виконати законну процедуру ексгумації та перепоховання останків солдатів Червоної Армії, - зазначив голова правління ВГО "Союз "Народна Пам’ять" Ярослав Жилкін. - Завдяки співпраці з Державною міжвідомчою комісією у справах увічнення пам’яті жертв війни і політичних репресій удалося ексгумувати останки солдатів і перепоховати їх на належному рівні".

Червоноармійські ладанки

Як відомо, останки червоноармійців виявили пошуковці з організації "Пошук-Захід" (Ужгород) у жовтні цього року.

"До 1975 року вважалося, що кількість загиблих тут у 1944-му - 499 бійців. Однак насправді їх було більше тисячі, - зазначив учитель історії Ясінянської школи Бийкло Меркло. - Тому робота з дослідження наших територій  - колосальна й потрібна".

Перепоховання

Наприкінці вересня 1944 року солдати 17-го окремого гвардійського стрілецького корпусу Червоної армії (Четвертий Український фронт) брали штурмом угорські опорні пункти. Місцеві жителі допомагали визволителям, як могли: проводили горами в тил ворога, опікувалися хворими.

14 жовтня село Ясені було звільнено від окупантів. У боях за нього загинуло близько тисячі солдатів та офіцерів. 

Дивіться також: "Як на Закарпатті знайшли останки солдатів Карпатської України. ФОТО"

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.