Спецпроект

Музейники займуться маркетингом в Лівадійському палаці

Республіканська наукова конференція, присвячена новим реаліям і підходам у музейній справі, пройде в Лівадійському палаці в Ялті з 9 по 11 жовтня. Представники музейних установ України і Росії вивчатимуть менеджмент і маркетинг.

Про це повідомляє Укрінформ.

У роботі республіканської наукової конференції "Музеї XXI століття - нові реалії, нові підходи, нові можливості" візьмуть участь представники декількох музеїв двох країн.

Серед них - Луганський і Кіровоградський художні музеї, Львівський музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької, Державний російський музей, Російський державний заповідник "Царське село", Санкт-Петербурзький Державний літературний музей ХХ століття.

Загальною темою конференції буде "Музейний менеджмент і маркетинг".

Організатори конференції - Міністерство культури АРК, Лівадійський палац-музей, Алупкінський палацово-парковий музей-заповідник, Центральний музей Тавриди - передбачають у програмі пленарне засідання і роботу секцій, а також екскурсії і культурну програму.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.