У Севастополі перепоховали 16 червоноармійців

Останки 16 радянських воїнів, загиблих при обороні Севастополя в 1941-1942 роках, перепоховані на меморіальному комплексі 35-ї берегової батареї Чорноморського флоту.

Останки бійців Червоної армії були знайдені членами об'єднання пошукових загонів "Обов'язок".

"Поховання проведено в некрополі музейного комплексу "35-а батарея", - повідомив "Інтерфаксу-АВН" начальник відділу інформзабезпечення ЧФ В'ячеслав Трухачов. - У мітингу, присвяченому цій події, взяли участь родичі загиблих, відбулося відспівування за православним і мусульманським релігійним канонам".

Двоє загиблих були упізнані - за нагородами і солдатськими медальйонами. Один і з них - старший гарматний майстер Артремзаводу Чорноморського флоту Семен Прокуда, другий - червоноармієць Приморської армії Куспан Калбайдієв.

В ході траурних заходів заступник командувача Чорноморським флотом з виховної роботи капітан 1 рангу Юрій Оріхівський вручив родичам Прокуди і Калбайдієва пам'ятні жетони "Зірка заліза і крові", при виготовленні яких були використані осколки снарядів періоду оборони Севастополя під час Другої світової.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.