"ЖЕЧ ПОСПОЛІТА" ВИЗНАЛА, ЩО НАФАНТАЗУВАЛА ЩОДО ТРОТИЛУ

Головний редактор польського видання Rzeczpospolita визнав сьогодні, що його газета передчасно написала про виявлення слідів вибухових речовин в уламках президентського літака, який розбився під Смоленськом у квітні 2010 року.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

Як сказав він у радіоінтерв’ю, насправді видання не мало такої інформації. За його словами, виявлені речовини не обов’язково мали бути слідами саме вибухівки.
 
У редакційній заяві газета теж визнала, що помилилася, стверджуючи про нібито виявлені сліди тротилу й нітрогліцерину. Водночас журналісти розкритикували органи прокуратури і уряд країни за зволікання, на їхню думку, зі з’ясуванням усіх обставин катастрофи.
 
Сьогодні в окружній військовій прокуратурі Варшави заявляли, що в повідомленні газети містилася низка неправдивих чи принаймні неточних заяв, а також безпідставні спекуляції, і що слідчі не заявляли, ніби виявили сліди тротилу і нітрогліцерину в уламках літака чи на місці катастрофи.
 
Rzeczpospolita заявляла сьогодні, що польські прокурори і слідчі, які нещодавно проводили нові дослідження на місці катастрофи біля Смоленська, виявили на уламках літака сліди вибухових речовин. При цьому видання повідомило, що інформацію підтвердив генеральний прокурор Польщі.

При цьому газета також вказала на можливість, що ці сліди могли походити з невибухлих боєприпасів часів Другої світової війни, коли в регіоні Смоленська точилися важкі бої.

Як відомо, у травні 2012 роки представники польської парламентської слідчої комісії заявили, що причиною авіакатастрофи літака Качинського стали два вибухи на борту. Про це нібито свідчила велика кількість уламків літака і їхнє розташування після катастрофи.

"Жеч Посполіта" - одна з найбільших польських щоденних газет з середнім накладом 160 тисяч. Її вважають головною альтернативою соціально-ліберальній "Ґазеті Виборчій".

Має консервативний напрямок, але формально не підтримує жодну з польських партій. З 1996 року 51% акцій належать норвезькій компанії Okla Media. У 2006-му Okla Media придбав британський інвестиційний фонд Mecom Group.

Літак польського президента Лєха Качинського Ту-154 розбився під Смоленськом вранці 10 квітня 2010 року. Повідомлялося, що під час посадки в умовах сильного туману він зачепився за верхівки дерев і впав. На борту перебувало 96 осіб - 88 пасажирів і вісім членів екіпажу. Ніхто не вижив.

Повністю перебіг подій щодо розслідування катастрофи 2010 року читайте за темою "Трагедія під Смоленськом"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.