Сталін воював проти власного народу - Мєдвєдєв

Прем'єр-міністр РФ Дмітрій Мєдвєдєв вважає, що Йосип Сталін та інші керівники радянської держави того часу гідні "найжорсткішої оцінки", оскільки вони "вели війну з власним народом".

Про це голова російського уряду заявив у Пермі, повідомляє "Інтерфакс".

"За те, що відбувалося тоді, не тільки Йосип Сталін, але і цілий ряд інших керівників, безумовно, заслуговують якнайжорсткішої оцінки, - заявив Мєдвєдєв на зустрічі з регіональним активом партії "Єдина Росія". - Їх неможливо притягти до відповідальності, але це саме так".

"Це повинно залишитися в аналах нашої історії, щоб ніколи цього не повторилося, - додав чиновник. - Бо війна зі своїм народом - це найтяжчий злочин".

В той же час Мєдвєдєв, який є лідером "єдиноросів", закликав однопартійців до максимально об'єктивної оцінки історичних подій і закликав "не закреслювати славні сторінки історії нашої Вітчизни радянського періоду".

В якості прикладу він навів Велику Вітчизняну війну, яку можна і потрібно описувати з точки зору перемоги всієї країни.

"Це була перемога всієї країни, в тому числі і керівництва, яке б воно не було, як би ми до нього не ставилися, - сказав урядовець. Мені, наприклад, там значна частина людей (в керівництві) зовсім не симпатична. Але це все-таки була їх перемога, не тільки народу, але й тих рішень, які тоді приймалися. І це було зроблено не всупереч, а разом".

Д.Медведєв позитивно оцінив створення у Пермському краї музею жертв політичних репресій і поскаржився на те, що аналогічні музеї не з'явилися в інших регіонах, хоча відповідні звернення, за його словами, були.

З 1991 року 30 жовтня в Росії відзначається День пам'яті жертв політичних репресій, які постраждали від Великого терору 1937-1938 років.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.