Спецпроект

Мініатюрні книги з горлівського музею експонують в донецькому краєзнавчому

Виставка з колекції єдиного музею в Україні мініатюрної книги "Мініатюрна планета Разумова" (Горлівка) відкривається в Донецькому обласному краєзнавчому музеї.

Про це пише День.

 

Музей мініатюрної книги - унікальний і єдиний подібний державний музей в Україні. Сьогодні в музеї зберігається понад 9000 мініатюрних (до 100мм) і мікрокниги (від 1 до 10 мм) XV - XXI століть з 57 країн на 103 мовах світу.

Більшість мініатюрних книг є зразками високої книжкової культури. В експозиції представлені підручники географії, математики, граматики розміром 46х33 мм (1835-1837 р.р.), старовинні і сучасні словники (30х40 мм), видані у вигляді гаманців і футлярів з натуральної шкіри, берестяна книга, виконана народним умільцем з Архангельська Дмитром Головіним.

Є в експозиції мікрокниги розміром з клітину учнівського зошита, видані невеликим накладом мюнхенським видавництвом Waldman und Phitzner: "Дзвін свободи", "Отче наш", "Олімпійська клятва", "Я вас люблю", надруковані на семи (перші три книги) і дев'яти мовах. Є мікрокниги Bilder-ABC розміром 2,5 х3 мм, видані в 1971 році Інститутом книжкових мистецтв у Лейпцигу. Народні умільці з України перевершили умільців з Німеччини. Борис Компанієць (Крим) виготовив Мікрокнижку розміром 3х1 мм, в якій написано вірш С. Єсеніна "За віконцем місяць ..."

Виставка в Донецькому краєзнавчому музеї працюватиме з 25 жовтня до 25 листопада.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.