Викрадення Развозжаєва здійснене за класичними зразками КГБ - історик

Викрадення з України російського опозиціонера Развозжаєва є частиною класичного сценарію роботи колишньої радянської спецслужби.

Про це історик Володимир В'ятрович написав у колонці для ТСН.ua.

За його словами, наявні всі історичні складові операцій КГБ - затримання неугодного владі в іншій країні при спробі втечі, викрадення і повернення на батьківщину, допит і тортури, зізнання і гучний процес.

"Це — елементи класичного сценарію, майже всі з яких присутні у випадку з Развозжаєвим, - зазначив історик. - Наразі бракує тільки "процесу століття", який не лише проллє світло на деталі страшної змови, але й завершиться суворим, "за законами революційного часу", вироком".

На думку В’ятровича, кримінальне обвинувачення російських опозиціонерів є лише однією з цілої низки подій у сусідній країні, які підтверджують, що в Росії услід за реабілітацією радянського минулого намагаються активно використовувати його методи у сьогоденні.

"Тут знову напрошується історична аналогія, — продовжує історик, — так спокійно радянські спецслужби могли діяти тільки на окупованих СРСР територіях".

 

І наводить приклади: "Саме з окупованого Відня в 1947 році викрали австрійського князя Вільгельма фон Габсбурга, відомого симпатика та активіста українського національного руху, більш знаного у нас під іменем Василь Вишиваний. Із зайнятої совєтами Праги тоді ж, у 1947-му, радянські спецслужби викрали і відомого діяча ОУН Володимира Горбового. Перший з них помер у Лук’янівській в’язниці, а другий відбув багаторічне ув’язнення у сталінських таборах. Таких випадків з участю НКВД, СМЕРШ чи КГБ було чимало".

В’ятрович, який досліджував архіви КГБ, розповів також, що "на інших територіях, де радянські спецслужби не почувалися так упевнено, їхні агенти ліквідовували своїх ворогів. Найвідомішими для українського читача є приклади вбивства в Мюнхені діяча ОУН Льва Ребета (1957 рік) та Степана Бандери (два роки після цього). Із сучасної російської історії, яка підтверджує, що в діяльності її спецслужб мало що змінилося з радянських часів, можна згадати вбивство Олександра Литвиненка у Лондоні".

Член російської опозиційної організації "Лівий Фронт" Олег Развозжаєв був викрадений в Україні невідомими. Українські силовики не в курсі, що і як сталося.

Читайте на ІП інші матеріали за темою "ЧК-КГБ"

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.