На Дніпропетровщині перепоховали 35 бійців ЧА. Встановлено всі імена

На військовому меморіалі села Болтишка Криничанського району урочисто перепоховали останки 35 бійців Червоної Армії, знайдених на території району.

Пошукові роботи виконали учасники Всеукраїнського громадського об'єднання "Союз "Народна пам’ять" - історико-пошукова організація "Пошук-Дніпро".

Для історії незалежної України перепоховання значиме тим, що було встановлено імена всіх 35 солдатів. У перепохованні взяли участь пошуковці, місцеві жителі, представники районної влади, а також родичі кількох загиблих.

"Тут похований мій дід Кушнір Данило Іванович. Він пішов на війну в 39 років і зник. Після того, як прийшла похоронка, ніхто з рідних не знав, де саме він похований. Коли пошуковці нас знайшли за прізвищем, і повідомили, що їм відоме місце поховання діда, його дочка, тобто моя мама, дуже зраділа. Вона плакала, бо нарешті дочекалася…, - розповіла Анна Шапарова, онучка солдата, похованого на Дніпропетровщині. Сюди вона прибула із села Спаського Російської Федерації.

Усі бійці були знайдені в санітарному похованні 95-го окремого медичного санітарного батальйону (ОМСБ), який у листопаді 1943 року базувався на території села Єристівка Божедарівського району (нині – село Болтишка Криничанського району).

"У листопаді 1943 року під час звільнення Криничанського району на цій території проходили жорстокі бої, - розповів директор ІПО "Пошук-Дніпро" Євген Трушенко - Коли передові частини Червоної армії пройшли в напрямку Кривого Рогу, тут розмістився медсанбат, куди  привозили тяжко поранених бійців. Очевидно, він розташовувався в старій школі. А перед школою була велика поляна, де ховали померлих".  

Старожили підтвердили, що в листопаді 1943 року в школі села Єристівка розташовувався 95-й ОМСБ, а померлих від ран бійців ховали у траншеї в центральній частині Єристівки, на майданчику з виходами граніту. Місцеві жителі називали це місце Поляною.

Як зазначив заступник голови правління ВГО "Союз "Народна Пам’ять" Борис Грішних, у 2005 році санітарне поховання бійців було випадково знайдено під час робіт в Болтишському гранітному кар’єрі, а останки перенесено до тимчасової братської могили.

Згодом було проведено пошукові роботи на території кар’єру та ексгумацію останків 35 солдатів. Залишки обмундирування, взуття, набоїв, сліди прижиттєвих поранень і аналіз надання першої медичної допомоги засвідчили, що останки дійсно належать воїнам Червоної Армії.

Серед них, за словами Євгена Трушенка, було четверо офіцерів та п’ятеро сержантів.  Очевидно, солдатів тільки призвали до армії в листопаді 1943-го, і вже через три дні вони загинули.

Завдяки доньці одного із похованих тут солдатів, яка шукала свого батька, Олександра Васильовича Пархоменка, вдалося встановити особи та відновити історію загибелі всіх похованих у братській могилі.

На початку цього року Людмила Пархоменко звернулася до пошуковців ІПО "Пошук-Дніпро" з проханням допомогти розшукати могилу батька. В ході архівних досліджень пошуковці знайшли відскановану копію Книги поховань 95-го ОМСБ, за якою було встановлено особи всіх 35-ти бійців Червоної Армії, похованих у селі Єристівка (Болтишка).

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.