Спецпроект

Музей історії ГУЛАГу створив окремий сайт пам'яті жертв 1937-38 років

Імена майже 10 тисяч осіб, розстріляних у Москві в 1937-1938 роках, опублікував московський Музей історії ГУЛАГу на спеціальному сайті, який присвячений жертвам політичних репресій.

Про це повідомляє прес-служба музею.

Список імен жертв, розміщених на сайті, надано Міжнародним історико-просвітницьким та правозахисним товариством "Меморіал".

Сайт 30october.ru створений в рамках проекту "30 жовтня". З 1991 року 30 жовтня в Росії відзначається День пам'яті жертв політичних репресій.

У цьому році на честь пам'ятної дати відбудеться низка заходів. 29 жовтня біля Соловецького каменя на Луб'янській площі пройде акція «Повернення імен» Міжнародного Меморіалу, а в сквері художник Хаїм Сокіл проведе акцію "Листи. Живий архів".

Безпосередньо 30 жовтня в храмі Святих новомучеників і сповідників Російських в Бутово буде звершено заупокійну літію по всім постраждалим на Бутовському полігоні, де проводилися масові страти жертв сталінських репресій. Також в цей день у конференц-залі уряду Москви і в Музеї історії ГУЛАГу пройдуть концерти.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.