Спецпроект

Кандидат організовує екскурсії в музей, яким керує його дружина

Кандидат-самовисуванець у виборчому окрузі №220 Валерій Міронов організовує екскурсії для школярів в Національний художній музей.

Про це повідомляє УП з посиланням на активістів громадянської мережі "Опора".

Кандидат пропонує школярам свого округу вхідні квитки в музей, де в.о. директора є його дружина Тетяна Міронова.

За інформацією "Опори", керівництво музею зобов'язало працівників провести у вересні і жовтні більше 50 екскурсій для школярів Подільського району Києва.

"Музейники не встигають виконувати такі обсяги роботи. До того ж не всі відвідувачі можуть потрапити на екскурсію через надмірну завантаженість", - зазначили в організації.

"На вході в музей школярам, ​​їх батькам і вчителям видають листівки, в яких громадська організація "Право киян" та її почесний глава Валерій Міронов запрошують долучитися до української культури і відвідати експозицію", - уточнили в "Опорі".

Такі дії кандидата є застосуванням непрямого підкупу виборців, а також інституційного адмінресурсу з боку його дружини, вважають активісти.

Як відомо, у липні цього року через протиріччя з керівництвом Національного художнього музею звільнився заступник гендиректора музею з економічних питань Микола Скиба.

Міронову було призначено в.о. гендиректора у квітні цього року, після скандалу зі звільненням попереднього директора Анатолія Мельника.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.