Спецпроект

Пограбування Роттердамського музею не було схоже на "11 друзів Оушена"

В Роттердамському музеї, звідки вкрали 7 цінних картин, проаналізували, як саме це сталося і обіцяють вжити нових заходів безпеки на майбутнє.

Про це пише Day

У голлівудських фільмах крадіжки такого масштабу зазвичай мають ретельний план, з використанням високотехнологічного обладнання. Але злодії, які вивезли сім картин Пікассо, Матісса і Моне вартістю мільйони доларів з галереї в Роттердамі діяли менш гламурними методами. Вони покладались на швидкість і брутальну силу. Іншими словами, крадіжка з виставки авангардного мистецтва Kunsthal не була схожа на фільм «11 друзів Оушена».

Голландська поліція заявила в середу, що у них немає підозрюваних у цій справі.

Критику безпеки в музеї, його директор, Емілі Ансенк, відкидає. Виступаючи на прес-конференції у вівторок ввечері, вона охарактеризувала систему безпеки Kunsthal як "сучасну" і зазначила, що страхові компанії погодилися застрахувати його.

За словами експертів, структура та розташування музею, який був розроблений відомим голландським архітектором Ремом Колхас, могли заохотити злочинців.

Галерея знаходиться по великій дорозі, що веде до кільцевої, звідти легко можна потрапити на шосе, що рухається в трьох напрямках. Скляні стіни музею дають прекрасну можливість бачити територію, де розташовані цінні картини. 

І хоча поліція відмовляється повідомляти подробиці, фахівці вже чітко знають, як саме все сталося. Злом стався в близько 3 години ранку у вівторок.

Крадії використали аварійний вихід позаду будівлі. Вихід веде безпосередньо до основної виставкової зали. Там зловмисники швидко і грубо зірвали декілька найцінніших картин і побігли до виходу. Відбитки шин автомобілю крадіїв все ще можна побачити в траві позаду будівлі. 

Правоохоронці були на місці після спрацювання сигналізації протягом п'яти хвилин, але злодіям цього часу вистачило.

Фахівці з безпеки нарікають, що музей міг би хоча б ускладнити виїзд від виходу з будівлі. Поставити паркан, зробити якийсь бар'єр тощо. Прес-секретар музею, до речі, вже підтвердила, що вони прислухались до порад і поставили кам'яні перешкоди біля "чорного" виходу.  

Перелік вкрадених робіт вражає. Сім картин - "Голова Арлекіна" Пабло Пікассо, "Міст Ватерлоо" і "Міст Чарінг-Кросс" Клода Моне, "Дівчинка, що читає" Анрі Матісса, "Жінка перед відкритим вікном" Поля Гогена , "Автопортрет" Мейєра де Хаана і "Жінка із заплющеними очима" Люсьєна Фрейда.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.