Спецпроект

Курінь Леніна "тулиться" всього на 2,2 га - комуністи обурені. ФОТО

Депутати Законодавчого Зібрання Петербурга поскаржилися губернатору міста, Георгію Полтавченко, на Росілісгосп. Організація скоротила територію музею «Курінь Леніна» за рахунок декількох гектарів лісів. Фракція КПРФ офіційно звернулась до губерантора з проханням втрутитися.

Про це пише gazeta.spb.ru

Заява депутатів ґрунтується на тому, що музей є об'єктом культурної спадщини федерального значення, що виключає самовільну зміну меж та зменшення території, зокрема, Рослісгоспом. 

Раніше земельну ділянку навколо куріня площею 8,3 га було вилучено із складу лісів, тож Рослісгосп, наполягають комуністи, не мав права розпоряджатися цими землями. Наразі ж, після скорочення, музею залишилось тільки 2,2 га. 

У зв'язку з цим депутати питають Полтавченко, чи не вважає він за доцільне особисто розібратися в ситуації і дати вказівку сформувати земельну ділянку, що належить музею, в історичних кордонах.

Пам'ятник «Курінь», архітектор А. І. Гегелло відкритий 15 липня 1928 року 

"Курінь Леніна" - музейний комплекс у Розливі, присвячений подіям літа 1917 року, коли В. І. Ленін був змушений ховатися від переслідувань Тимчасового уряду. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.