На Закарпатті знайшли останки солдатів Четвертого Українського

Поблизу селища Ясіня Рахівського району Закарпатської області пошуковці виявили останки близько 20 радянських солдатів.

Про це ІП повідомила прес-служба громадського об'єднання "Союз "Народна пам'ять".

Загиблих воїнів було знайдено під час пошукової експедиції за участю організацій "Пошук-Захід" (Ужгород), "Пошук-Дніпро" (Дніпропетровськ) та "Обеліск" (Київ).

На гірських схилах Карпат пошуковці виявили останки близько 20 солдатів. Точну кількість буде встановлено після ексгумації.

"Перші кістки військовослужбовців  знайшли діти – двоє школярів, що пішли по гриби, - розповів очільник ПО "Пошук-Захід" Олександр Русин. - Про цю знахідку нам повідомила Рахівська районна рада. Тому була організована розвідувальна пошукова експедиція. Вона відкрила нам ще одну невивчену сторінку історії Великої Вітчизняної війни".

Солдати загинули під час боїв Четвертого Українського фронту, який проривався крізь угорську оборону.

 Фото: ГО "СНП"

Угорська лінія оборони мала 36 залізобетонних сховищ,  32 доти і дзоти, 53 кулеметні позиції, 8 тисяч метрів траншей та 12 тисяч метрів колючого дроту під напругою в три тисячі вольт.

Наприкінці вересня 1944 року солдати 17-го Окремого Гвардійського стрілецького корпусу Червоної армії брали штурмом угорські опорні пункти. Місцеві жителі допомагали визволителям, як могли: проводили горами в тил ворога, опікувалися хворими.  

14 жовтня Ясіня була звільнена від окупантів. У боях за населений пункт загинуло близько 500 солдатів та офіцерів.

Про жорстокі бої свідчить виявлена пошуковцями в тісній координації з місцевим підрозділом МНС велика кількість патронів, протипіхотних мін та гранат. Їх було знешкоджено працівниками підрозділу МНС.

 

Найвища точка, на якій працювали пошуковці – 1 431 метр над рівнем моря. На цих висотах пошуковці виявили чотири різних поховання солдатів Червоної армії.

Зі слів членів експедиції, попередньо вони були спаплюжені та пограбовані мародерами. Про це свідчить неанатомічне розташування останків, а також майже повна відсутність особистих речей. Їхні залишки – це те, що не забрала мародерська рука: три натільні іконки у вигляді медальйонів, ґудзики від шинелі, фрагменти портупеї та ременів, ложка, запальничка тощо.

"На жаль, ми знову стикаємося з цинізмом мародерів, для яких жодного значення не має ані історія, яку вони знищують, ані душі солдатів, які вони оскверняють, - зазначив перший заступник голови правління ГО "Союз "Народна Пам’ять" Володимир Дорофєєв. - Мародери позбавляють нас можливості встановити імена загиблих бійців за їхніми особистими речами".

Дивіться також: "Як на Закарпатті знайшли останки солдатів Карпатської України. ФОТО"

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.