У Польщі сьогодні моляться за примирення з Росією

Сьогодні у всіх католицьких храмах Польщі священики читають віруючим текст спільного послання Російської православної і польської католицької церков до народів обох країн.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

У посланні, підписаному 17 серпня в Варшаві патріархом РПЦ Кирилом і главою польcкой католицької церкви архієпископом Юзефом Михаликом, міститься заклик до примирення між польським і російським народами.

"Ми тут, щоб показати наше прагнення до того, щоб майбутнє було кращим, безпечнішим", - сказав після підписання історичного документа архієпископ Михалик.

Послання двох церков ксьондзи читають під час всіх шести недільних богослужінь.

"Ми звертаємося до наших віруючих, щоб вони молилися за прощення образ, несправедливості і всілякого зла, заподіяного один одному", - йдеться в посланні Російської православної і польської католицької церков до народів обох країн.

Як відомо, серпневий візит патріарха Кирила - перший в історії офіційний візит глави РПЦ до Польщі, переважна більшість населення якої сповідує католицизм.

В історії обох країн вистачає непорозуміння - від захоплення польсько-литовсько-руським військом Москви на початку XVII-го сторіччя до катастрофи літака президента Польщі Леха Качинського у квітні 2010 року під Смоленськом.

У листопаді 2011-го патріарх Кирил казав, що день визволення від Варшави - свято такого ж масштабу, як день перемоги над Гітлером.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.