Спецпроект

НОВИМ КЕРІВНИКОМ ЛАВРИ СТАВ ДИРЕКТОР ХОТИНСЬКОЇ ФОРТЕЦІ

Новим керівником Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника став Любомир Михайлина.

Його кандидатура на посаду генерального директора  була погоджена наглядовою радою Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та Музейною радою при Міністерстві культури України, повідомляє УП.Життя із посиланням на Мінкульт.

До цього Любомир Михайлина протягом майже двох років займав посаду директора Державного історико-архітектурного заповідника "Хотинська фортеця". У Лаврі він планує підсилити науковий напрямок, але перші кроки – інші.

"Оскільки останнім часом звідси ідуть не дуже позитивні меседжі, думаю, що за короткий час треба налагодити так роботу, щоб вона увійшла в нормальне звичне русло толерантних відносин в середині колективу", -  розповів Любомир Михайлина в інтерв’ю журналістам ICTV.

Любомир Михайлина змінив на цій посаді Наталю Клименко, якою міністр культури аврально замінив свою ж ставленицю Вікторію Лісничу.

Саме за керування Лісничної тут вибухнув нечуваний скандал, коли спочатку у Лаврі на роботі опинилися колишня модель Влада Прокаєва, яка потім звинуватила саму Лісничу в отриманні 50-ти тисяч доларів хабара за посаду. Міністр культури визнає – це був кадровий промах.

"Сказати, що це була помилка, я б назвав це іншим, я насправді своїм рішенням приніс неспокій і якісь такі дрібні чвари, на які це святе місце абсолютно не заслуговує", - сказав Кулиняк.

Любомир Михайлина

Тим часом чвари супроводжували зміни усіх директорів ключових музеїв країни. Цього року міністр замінив керівників Софії Київської, музею "Биківнянські могили", Національного художнього, Тараса Шевченка, архітектури і побуту "Пирогове". Колишні керівники майже скрізь подалися до судів.

"Основний урок я зрозумів, - зазначив Кулиняк. - Всі кадрові питання, я вже стою на цьому шляху вже довгий час, ми будемо вирішувати разом з громадськістю", - каже міністр культури України Михайло Кулиняк.

Саме за таким принципом Михайло Кулиняк і призначив Любомира Михайлину. Його кандидатуру спочатку схвалила наглядова рада самої Лаври, включно із священнослужителями, а потім – рада музейна.

Про наміри призначити Михайлину Кулиняк заявляв ще минулого тижня.

Як відомо, 9 серпня Мінкульт звільнив гендиректора заповідника Вікторію Лісничу.

Цьому передував конфлікт керівництва заповідника та колективу, під час якого директор Ліснича підписала накази про звільнення 4 своїх заступників і близько 20 співробітників заповідника.

Ліснича була призначена гендиректором заповідника у січні цього року.

 

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.