Спецпроект

В будинку-музеї Чехова - нова виставка

9 вересня в Будинку-музеї Антона Чехова відбудеться вечір, присвячений дню новосілля письменника на Білій дачі.

Про це повідомляє Кримське інформаційне агентство.

 

За словами директора будинку-музею Олександра Титоренка, спеціально до цієї дати відкриється нова виставка з фондів будинку-музею - "А.П. Чехов і Московський Художній театр".

"На ній будуть представлені справжні фотографії з автографами К.С. Станіславського, В.І. Немировича-Данченка, В.І. Качалова, М.П. Ліліна та інших великих майстрів сцени", - пояснив Олександр Титоренко і додав, що за традицією учасниками святкового вечора п'ятий рік поспіль стануть студенти Дніпропетровського театрально-художнього коледжу.

У їх виконанні відбудеться прем'єра вистави "Пропозиція: до і після" за творами А.П. Чехова. Вхід вільний.

Будинок-Музей Чехова розташований у місцевості Чехове (Ялта), де письменник провів останні роки життя. Сюди А.П.Чехов вирішив переїхати з Москви за станом здоров'я. Наприкінці 1898 року письменник купив тут ділянку землі, на якій посадив сад і побудував будинок.

Будинок був побудований за проектом архітектора Л.Н.Шаповалова. 9 вересня 1899 року Чехов переїхав у Ялту разом із сестрою Марією Павлівною й матір'ю Євгенією Яківною. Саме тут були написані такі знамените оповідання "Дама із собачкою", п'єси  "Три сестри" і "Вишневий сад".

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.