Спецпроект

У Луганську створили історико-технічний музей ливарного заводу. ФОТО

У Луганську відбулася презентація першого історико-технічного музею в Україні про луганський ливарний завод.

Про це повідомляє Полеміка.

Створення музею почалося ще в 2010 році, зараз деякі його зали також тільки в процесі підготовки. Експонати музею представляють історію луганського ливарного (у різні роки - верстатобудівного, патронного) заводу, і, історію самого міста.

Ідея його створення належить дітям директора луганського заводу Юрія Темника - Ганні та Михайлу. Представлені експонати раніше перебували в невеликому музеї при заводі, але після смерті Темника у музеї настав період занепаду, тому діти директора звернулися до міськради з проханням створити новий. До речі, гроші на реконструкцію будівлі музею і його створення виділялися як з боку міськвиконкому, так і з боку сім'ї Темників.

"Ми бачимо, що в різних країнах зараз музейний бум, незважаючи на сучасні технології, музеї залишаються популярними. І сподіваємося цей музей теж стане популярним серед мешканців Луганська", - розповіла Ганна Темник.

На презентації був показаний ролик, де у жителів Луганська на вулиці запитували різні факти з історії міста, більшість луганчан не мали уяви про луганських особистостей і події. Тому творці музею вважають його актуальним для молоді.

Луганський історико-технічний музей

 

Луганський історико-технічний музей

Архітектор Юрій Юрчак, який працював над проектом музею, у свою чергу, відзначив, що музей буде постійно розвиватися, і є унікальним у своєму роді.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.