Спецпроект

Автомобілі олігарха-втікача віддадуть у музей. ФОТО

В Узбекистані буде створено музей ретро-автомобілів. Основу експозиції складуть машини, конфісковані у бізнесмена Дмитра Ліма.

Про це повідомляє узбецька служба Радіо Свобода

Всього, за даними радіостанції, музею планується передати 77 автомобілів з особистої колекції Ліма.

Ретро-автомобіль колишнього олігарха

Дмитро Лім (узбецький підприємець корейського походження), за інформацією Uzmetronom, був одним з найбагатших людей Узбекистану. Він володів мережею оптово-роздрібних ринків, а також, як зазначалося, "рядом інших комерційних структур торгово-посередницького напрямку".

У 2010 році його, за даними видання, звинуватили в ухилянні від сплати податків та інших злочинах, результатом якого стало нанесення великої  шкоди державі.

Сума збитку була оцінена в 607 мільярдів сумів (близько 226 мільйонів доларів). Бізнесмен залишив країну (імовірно, він виїхав до США).

Дмитро Лім - колишній узбецький бізнесмен. Фото himoyachi.at.ua

Звинувачення на адресу Ліма були висунуті в період кампанії проти "олігархів", організованої узбецькою владою. Вона почалася після виступу президента Іслама Карімова, який заявив, що майнова нерівність громадян провокує соціальну напругу. "Олігархів у нас не буде, - заявив він. - Якщо хтось цього ще не зрозумів, нехай має на увазі".

Майно бізнес-структур, що належали Ліму, за інформацією Uzmetronom, було конфісковано в рамках відшкодування завданих державі збитків. Будівлі, в яких розміщувалися ці організації, будуть передані на баланс державних органів.

Автомобілі, що належали бізнес-структурам (в даному випадку мова йде про сучасні, а не про ретро-машинах), отримав Державний митний комітет. 

Як відомо, у 2011 році в Запоріжжі відкрили приватний музей ретро-автомобілів першої половини XX сторіччя.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.