Спецпроект

В Москві відкрився музей війни з Наполеоном. ФОТО

Музей Вітчизняної війни 1812 року розташувався у внутрішньому дворику колишнього музею Леніна - в новому закладі зібрані близько двох тисяч експонатів, пов'язаних з епохою битв при Аустерліці, Йені, Бородіно та Лейпцигу.

Про це повідомляє Газета.ru.

Як зазначають очевидці, вийшла інтер'єрна суміш хайтека і ампіру, підсилена сусідством плазмових екранів з експонатами початку XIX сторіччя.

На екранах крутяться фрагменти радянської кіноепопеї українського режисера Сергія Бондарчука “Війна і мир” укупі з іншими відео-реконструкціями давніх подій і комп'ютерною анімацією.

Різноманітні артефакти - від куль до гаубиць і від гравюр до монументальних полотен - утворюють нерухому, але строкату мозаїку епохи.

Відкриття музею Вітчизняної війни 1812 року

Не всі експонати викликають стовідсоткову довіру. Наприклад, анотація до саней, у яких французький імператор нібито тікав у бік Німану від переслідування російських військ, містить формулювання "за музейною легендою".

Схожа історія і з побутовими предметами, які гіпотетично належали Наполеону - наприклад, двома бритвами у футлярі.

Орієнтовно спектр подій, які охоплюються музейною експозицією, укладається у 15 років - від першого мирного договору між Російською імперією і Францією, підписаного в 1801 році, до вступу союзних сил в Париж і остаточного заслання імператора на острів Святої Єлени.

Експонатів більш пізнього часу зустрічається чимало (згадати хоча б полотна Василя Верещагіна зі знаменитого живописного циклу "1812 рік. Наполеон в Росії"), але вони так чи інакше повертають глядача саме в заявлену епоху.

Цифри витрат на створення музею не озвучуються, але все заплановане встигли здати у строк і за планом, тож інвестиції були чималі і безперебійні.

Як відомо, у квітні цього року у Львові презентували альманах, присвячений українцям-союзникам Наполеона в поході 1812 року.

У жовтні минулого року на Сумщині відкрили пам'ятник солдатам Охтирського гусарського полку, який відзначився у війні з Наполеоном.

Влада Білорусі уникає використання прийнятого в Росії терміну "Вітчизняна війна 1812 року". В результаті ревізії шкільних та вузівських програм в Білорусії Наполеонівська військова кампанія в Російській імперії визначається як "війна 1812 року".

Про українського героя війни 1812 року Івана Паскевича читайте в розділі "Тексти"

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.