Спецпроект

Наступником Лісничої в Лаврі буде директор Хотинської фортеці

В Києво-Печерському заповіднику з'явиться новий керівник - доктор історичних наук, директор Державного історико-архітектурного заповідника "Хотинська фортеця" Любомир Михайлина.

Про це повідомив міністр культури України Михайло Кулиняк.

"Я сьогодні представив кандидатуру нового генерального директора Києво-Печерського заповідника, - сказав міністр. - Про цю кандидатуру я поговорив і з фахівцями, й з музейними працівниками. Вона була нормально сприйнята й на наглядовій раді заповідника, більшість якого його знають. Це Любомир Павлович Михайлина - нинішній директор Державного заповідника "Хотинська фортеця".

За його словами, кандидатуру Михайлини добре сприйняла як музейна, так і церковна спільнота.

"Я побачив, що є сприйняття. Ми поговорили з представниками монастиря. Я не побачив ніяких заперечень від заступників, від наглядової ради. Він досвідчений управлінець, музейний працівник. Тому я дуже сподіваюся, що найближчим часом ми забудемо, як страшний сон, все ці перипетії, які відбувалися останнім часом в Києво-Печерській лаврі ", - додав міністр.

Дивіться також: "Мечем і сапкою: битва націй у Хотинській фортеці. ФОТО"

У той же час, за словами Кулиняка, наказу про призначення ще немає - в п'ятницю кандидатура тільки обговорювалася й узгоджувалась. "Мені було важливо, як сприйме наглядова рада, бо з наглядовою радою майбутньому керівникові працювати. На сьогоднішній день я бачу і його підтримку, й позиції міністерства - для мене це дуже важливо", - підсумував він.

Як відомо, 9 серпня Мінкульт звільнив гендиректора заповідника Вікторію Лісничу.

Цьому передував конфлікт керівництва заповідника та колективу, під час якого директор Ліснича підписала накази про звільнення 4 своїх заступників і близько 20 співробітників заповідника.

Ліснича була призначена гендиректором заповідника у січні цього року.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.