Спецпроект

Реконструкцію історичного музею в Харкові зупинено через вибух. ФОТО

У харківському Історичному музеї припинені роботи по спорудженню нової прибудови. Роботи довелося припинити через вибух по вулиці Слинько, 2б, куди були перекинуті майстри з музею. У прибудові має розміститися Музей сучасного мистецтва.

Про це пише агентство Медіапорт

Робочі закінчили монтувати металеву основу майбутньої прибудови. Вже видно, де будуть сходи і ліфт. Підйомник повинен доставляти відвідувачів на дах - там обладнали оглядовий майданчик. А в самому музеї закінчили міняти вікна - їх у будівлі 150.

Харківський історичний музей на реконструкції

Коли поновляться роботи, будівельники займуться склінням, потім будуть облаштовувати приміщення всередині. Архітектори ще мають вирішити питання, в який колір перефарбовувати Історичний музей. Остаточний варіант "забарвлення", досі не визначений.

Варіанти нового кольору Історичного музею

 

Реконструкція історичного музею обійдеться Харкову в 64 мільйони гривень. Передбачаються роботи з реконструкції існуючої будівлі, а також будівництво прибудови зі скла. Термін виконання робіт - до кінця 2014 року.

Харківський історичний музей веде свою історію від створеного 1920 р. Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди, який у 1920–1922 рр. очолював відомий український історик, етнограф та громадський діяч академік М. Ф. Сумцов. У 1920–1930 рр. музей став регіональним центром вивчення традиційних та сучасних явищ культури та побуту, а також першим українським музеєм у Харкові, що мав за мету широку популяризацію надбань національної культури.

На початку 1930-х років Музей Слобідської України було перейменовано на історичний, докорінно змінилася його структура, було оновлено кадровий склад співробітників. Значну частину художньої колекції було передано до Української художньої галереї. На початку 40-х років Харківський історичний музей став одним з найкрупніших в Україні, його збірки нараховували понад 100 тис. предметів.

З 1990-х років Історичний музей розташований в будівлі колишнього ломбарду, збудованому в 1908 за проектом архітектора Б. Корнієнка. Будівля є архітектурним пам'ятником і одним з елементів архітектурного ансамблю Університетської вулиці і Університетської гірки.

Проект реконструкції музею і площі Конституції

 

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.