Сьогодні виповнюється 65 років ЦРУ

Сьогодні виповнилося 65 років Центральному розвідувальному управлінню США - відомству, яка стало відомим за своє втручання у численні історичні події XX сторіччя.

Про це повідомляють "Тексти".

Центральне розвідувальне управління (ЦРУ, англ. Central Intelligence Agency) - агенція федерального уряду Сполучених Штатів Америки, основна функція якого - збирання і аналіз інформації про діяльність іноземних урядів, організацій і громадян.

ЦРУ - це основний орган зовнішньої розвідки США.

Під час Другої світової війни за вказівкою президента Рузвельта була створена перша в історії США розвідувальна організація "Управління стратегічних служб" (УСС).

Після війни президент Трумен розформував УСС, але, розуміючи необхідність у систематизації розвідувальної роботи, що до цього велася армійськими управліннями, в 1946 році видав директиву про створення Національного розвідувального управління.

У наступному році конгрес США схвалив рішення про централізацію всієї розвідувальної роботи в рамках єдиної організації. І після підписання президентом Труменом закону про національну безпеку, 18 вересня 1947 року було офіційно засновано Центральне розвідувальне управління, підпорядковане Раді національної безпеки.

Першим директором ЦРУ став контр-адмірал Роскоу Хилленкоттер. Практично з першого дня свого існування Управління долучилося до проведенням спеціальних операцій, що досягали іноді розмаху справжніх військових дій.

Діяльність ЦРУ ґрунтувалася на двох важливих директивах: операції повинні бути таємними і проводитися так, щоб уряд міг заперечувати свою причетність до нихОсновна функція ЦРУ, як згадано вище, полягає в отриманні та обробці інформації щодо іноземних урядів, корпорацій та людей, у відзвітуванні отриманої інформації відповідним гілкам уряду.

Другорядна функція — це пропаганда або зв'язки з громадськістю, відкрите та приховане розповсюдження, як правдивої, так і хибної інформації, та додатковий вплив на позитивне прийняття рішень із боку уряду США.

Третя функція ЦРУ — бути прихованою рукою федерального уряду в проведенні таємних операцій. Це спричинило багато суперечок, підняло питання щодо легальності, моральності, ефективності та доречності операцій ЦРУ.

Дивіться також інші матеріали за темою "Спецслужби"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.