Спецпроект

Закарпатські рятувальники подарували собі на свято музей

У день свого професійного свята – Дня рятівника в Територіальному управлінні МНС у Закарпатській області було відкрито музей-виставку пожежно-рятувальної справи Закарпаття.

Про це повідомляє Голос Карпат.

Ідея створення музею виникла у квітні під час відзначення чергової річниці Чорнобильської трагедії. Тоді ветерани звернулися до начальника ТУ МНС у Закарпатській області Антона Зелінського з проханням посприяти у цій справі.

З ветеранів та працівників Територіального управління було створено ініціативну групу. Для перейняття досвіду навіть організували поїздку до колег зі Львова, де музей функціонує ще з 1986 року.

Серед експонатів виставкового залу – історичні матеріали, які охоплюють період від Підкарпатської Русі до наших днів. Окремо виокремлено експозицію міжнародного співробітництва, адже унікальність Закарпаття полягає в тому, що воно межує одразу з чотирма державами: Угорщиною, Румунією, Словаччиною і Польщею, з рятувальними підрозділами яких у закарпатських рятувальників склалися дружні стосунки.

Музей-виставка має багато цікавих матеріалів, які розповідають не лише про бойові будні пожежників-рятувальників, а й зібрано чимало історичних документів про спортивне життя закарпатських вогнеборців.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.