Спецпроект

"Російський музей" Санкт-Петербурга вийшов на вулицю

В Санкт-Петербурзі можна побачити репродукції картин, присвячених Вітчизняній війні 1812 року, просто на вулиці.

Про це пише ІТАР-ТАСС

"Російський музей" відкрив на набережній каналу Грибоєдова вуличну виставку репродукцій. Експозиція "Шедеври Російського музею на вулицях міста" підготовлена ​​в рамках проекту Музейна миля, що стартував в 2009 році.

Цього разу музей представив городянам і туристам 15 творів мистецтва, на яких зображені герої Вітчизняної війни 1812 року. Творці проекту скопіювали картини Кіпренського, Ульріха, Ругендаса, Бабаєва, Кольмана та інших художників.

Репродукції, створювані в рамках проекту, відрізняються високою якістю. На них можна розглянути найдрібніші деталі, що повторюють авторські штрихи. Рами також копіюють обрамлення справжніх картин і навіть штучно зістарені, щоб повністю створити ефект музейного експоната.

Виставка доповнена репродукціями портретів і пейзажів пензля Рєпіна, Айвазовського, Брюллова та інших великих живописців. Всього на будівлях уздовж каналу Грибоєдова розміщено 43 полотна. Кожна картина забезпечена QR-кодами, які можна зчитувати мобільними пристроями і отримувати докладну інформацію про твір.

Після завершення експозиції картини будуть передані в дитячі навчальні заклади, як і репродукції з минулої виставки.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.