Спецпроект

На Харківщині відкрився перший в Україні Музей оптичного скла. ФОТО

У Музеї оптики представлено понад 400 екземплярів, зібраних з двох ізюмських підприємств - казенного приладобудівного заводу, який спеціалізується на військовій продукції, і заводу офтальмологічної лінзи, що випускав окуляри (зараз він не працює).

Про це повідомляє Комсомольська правда в Україні.

Одних тільки окулярів з незвичайним склом в новоствореному музеї зібрано більше сотні. А ще тут є маяк, подібний до того, які стояли в акваторіях морів і океанів СРСР, і оптичне обладнання для ЦУП на Байконурі.

У 1923 році в невеликому місті Ізюм Харківської області зварили перше в Радянському Союзі оптичне скло, і з тих пір без продукції ізюмських скловарів не обходилася ні вітчизняна оборонна галузь, ні космонавтика, ні повсякденне життя. Частина виробництва, працююча на воєнпром, засекречена досі. А все, що стало історією, майстри показують в Музеї оптики, який відкрився на території приладобудівного заводу.

Одних тільки окулярів з незвичайним склом зібрано більше сотні. А ще тут є маяк, подібний до того, які стояли в акваторіях морів і океанів СРСР, і оптичне обладнання для ЦУП на Байконурі.

Зразки першої продукції підприємства не збереглися. Найстаріший наш експонат - бінокль, зроблений на початку 1940-х, який пройшов усю війну. Зате тут можна побачити зразки скла, з якого зроблені знамениті кремлівські зірки. Коли на початку 30-х років нова радянська влада задумала замінити імперських орлів на верхівках п'яти веж Кремля новими символами, перші зірки зробили з уральських самоцвітів. Але всього через рік вони потьмяніли і "згасли". Це помітили напередодні 20-річчя Жовтня, в 1936 році. Уряд СРСР підняло на ноги всю промисловість країни - необхідно було терміново винайти легкий і міцний матеріал красивого рубінового кольору. Потрібний сплав розробили ізюмські скловари.

Скло вийшло насиченого червоного кольору товщиною всього 6-8 сантиметрів. Подібна технологія в ті роки стала справжньою революцією в скловарстві. Адже раніше до сплаву додавали золото або мідь, і він був і гірше, і дорожче.

Самі зірки виплавили на Донбасі - на заводі "Автоскло" в Костянтинівці. В Ізюмі не знайшлося печі потрібного розміру, адже "розмах променів" мінімум - три метри, а максимум - майже чотири.

Зірки з ізюмського скла "горіли" на кремлівських вежах близько десяти років. Під час Великої Вітчизняної їх загасили і зачохлили, через те, що вони були хорошою мішенню для німецької авіації. Але під час оборони Москви зірки все ж були пошкоджені, і після перемоги їх оновлювали.

Зірки на п'яти баштах московського Кремля так яскраво горять завдяки зусиллям ізюмських скловарів

.

 

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.