Спецпроект

США оприлюднюють усе, що знають про Катинь

Учора ввечері, о 23:00 за київським часом, були опубліковані всі американські документи, що стосуються розстрілів радянськими спецслужбами громадян міжвоєнної Польщі в Катині у 1940 році.

Про це повідомляє Польське радіо.

Документи можна подивитися на сайті Національного управління архівів та інформації США.

Також обіцяється викласти архівні записи на сайті посольства Польщі у Вашингтоні.

Віце-міністр закордонних справ Польщі Богуслав Вінід наголошує, що це перша ініціатива, яка показує все, що на цю тему знали американці.

"Частина документів буде зовсім нова, тобто саме розсекречена, з частиною із них ми були вже ознайомлені, оскільки про них згадувалося в інших публікація, - зазначив Вінід. - Будуть також матеріали з архівів президентів Рузвельта, Трумена та Айзенхауера, з архівів державного департаменту, департаменту оборони, армії та розвідки, та всіх інших органів, які займалися катинським злочином".

На погляд історика, професора Войцеха Матерського, найцікавішими будуть інформації стосовно поведінки американських президентів щодо катинського злочину.

"Цікаво буде дізнатися, чи, в який період, і котрий президент США цікавився питанням катинського злочину, - зазначив Матерський. - Чи взагалі бралася до уваги можливість просити вибачення в поляків за те, яку позицію США зайняли у справі катинського злочину".

Восени 1939 року радянські війська за наказом Сталіна вивезли в СРСР офіцерів та представників інтелігенції, які були громадянами міжвоєнної Польщі - загалом понад 20 тисяч чоловік. Переважну більшість із них співробітники НКВД розстріляли у Катинських лісах під Смоленськом та інших регіонах СРСР, в тому числі й на території України.

В радянські часи вважалося, що розстріли польських громадян здійснили нацисти. У листопаді 2010 року Держдума РФ визнала, що катинський злочин був здійснений за прямою вказівкою Сталіна та інших радянських керівників.

У січні 2011 року Верховний Суд РФ визнав законним засекречення документів Катинської справи.

У грудні 2011 року ФСБ відмовилася реабілітувати жертв Катинської трагедії, про що просили родичі загиблих.

У квітні 2012 року Європейський суд з прав людини визнав катинські розстріли військовим злочином. 

Детальніше про масові убивства 1940 року читайте за темою "Катинь"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.