Спецпроект

Визначено 5 музеїв, які позмагаються за грант Ахметова у 10 мільйонів

Завершилося засідання експертної ради проекту "Динамічний музей" фонду Ріната Ахметова "Розвиток України", рішенням якого були визначені 5 українських музеїв з 25 зареєстрованих на розгляд.

Про це повідомляє кореспондент "Історичної Правди".

Тепер ці музеї продовжать суперництво за основний грант проекту "Динамічний музей" у розмірі 10 млн грн, спрямований на модернізацію музею, оновлення підходів і методів роботи і формування власного бачення розвитку протягом наступних трьох років.

Крім того, ще два музеї з "короткого списку" отримають гранти на суму до 250 тисяч грн кожен на реалізацію окремих компонентів проекту.

Основний музей-реципієнт співпрацюватиме зі спеціально призначеним експертом-фасилітатором, завданням якого буде постійне консультування і надання фахової підтримки (професійні контакти, досвід і пр.) команді проекту.

"Короткий список" обраних музеїв (за абеткою):

1. Державний природничий музей Національної академії наук України у Львові. Проект "Природничий музей: від теорії еволюції життя до практики Живого музею".

2. Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. Яворницького. Проект "Музей для всіх: інтерактивний культурологічний соціально орієнтований проект для широкої аудиторії".

3. Донецький обласний краєзнавчий музей. Проект "Дитячий музейний центр для дітей з різними фізичними та соціальними можливостями".

4. Музей книги і друкарства (Київ). Проект "Минуле і сучасність в просторі Музею книги і друкарства України".

5. Національний центр народної культури "Музей Івана Гончара» (Київ). Проект "Актуальний Музей: стратегія динамічного розвитку".

Грантоотримувачів визначила спеціально створена експертна рада, який засідає у два етапи. Вчорашня рада у складі 5 українських експертів (Зеновій Мазурик, Юлія Литвинець, Світлана Остапова, Владислав Піоро, Олеся Островська-Люта) визначила шорт-лист з перерахованих музеїв.

На другому етапі два іноземних і три українських експерти виберуть трьох переможців.

"Зробити вибір було дуже складно: часто доводилося вибирати між хорошим і дуже хорошим, - зазначила керівник проекту "Динамічний музей" Олеся Островська-Люта. - Це був дійсно важкий вибір - і професійно, і емоційно. Наші музеї, у всякому разі, ряд музеїв у різних регіонах, готові до позитивних змін і готові працювати на це".

Остаточне рішення експертної ради буде оголошено 2 листопада 2012 року. У період з середини вересня до середини жовтня цього року відбудуться моніторингові візити в ці п'ять музеїв з метою оцінки їхнього потенціалу та здатності реалізувати запропоновані проекти.

Як відомо, фонд "Розвиток України" оголосив про конкурс у рамках проекту "Динамічний музей" у березні цього року.

Проект "Динамічний музей" покликаний допомогти українським музеям розвинути власні ресурси відповідно до міжнародних музейних стандартів, а також реалізувати проекти, котрі можуть мати експериментальний характер або базуватися на досвіді вітчизняних і зарубіжних музеїв.

Це можуть бути нові форми просвітницької роботи, нові принципи формування та презентації музейних колекцій, нові способи адміністративної роботи (наприклад, запровадження PR- та фандрейзингових складових роботи).

Це мусять бути дії, котрі наблизять музей до своєї аудиторії, перетворять його на жвавий осередок культурного обміну, а також сприятимуть стабільному розвитку музейних програм надалі.

Читайте також: "Як зробити супер-музей. Досвід Кракова і Парижа"

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.