Спецпроект

Естонські газовики розмістили на своїй рекламі концтабір Аушвіц. ФОТО

Естонська газова та опалювальна фірма GasTerm розмістила на своєму сайті фотографію воріт музею нацистського концтабору Аушвіц (Освенцім) із написом Arbeit macht frei ("Праця звільняє") як рекламу.

Зображення було підписане: "Газове опалення - гнучке, зручне та ефективне", повідомляє Delfi.

Пізніше компанія видалила фотографію, проте скріншот сторінки зберігся в кешах пошукових систем.

На даний момент підпис супроводжує інший знімок на головній сторінці сайту компанії, де зображена палаюча газова конфорка. До підпису додано текст: "Якщо розміщена тут раніше фотографія заподіяла комусь незручність, ми щиро вибачаємося".

 Скріншот з офіційного сайту естонських енергетиків

Інцидент із фотографією прокоментував виконавчий директор GasTerm Свен Лінрос. За його словами, він зробив знімок, розміщений на сайті, самостійно, коли побував на екскурсії в музеї концтабору Аушвіц.

Розміщення фото на сайті голова компанії пояснив тим, що "газове опалення часто пов'язують із подіями Голокосту"."Ми часто чуємо жарти щодо того, що Гітлер наклав на себе руки, бо отримав рахунок за газ", - зазначив він.

За словами Лінроса, в музеї він дізнався, на свій подив, що і в тамтешніх будівлях використовували газове опалення. "Про газовому опаленні часто говорять, що воно вибухає, отруює, але в Освенцімі використали отруйний газ, а не природний газ або газове паливо", - пояснив він.

Аушвіц розвалюється. Потрібні гроші на реставрацію музею

Виконавчий директор кілька разів наголосив, що все це не було провокацією, однак у підсумку все ж сказав, що "легка провокація, можливо, не була самою гарною ідеєю. Прийшло декілька злих листів від людей, які не були з нами згодні".

Лінрос зазначив, що сайт його фірми відвідують в основному її клієнти, і їм він сам уже все пояснив, тож жодних проблем через фото не виникло. Директор запевнив, що фото не було задумане як реклама, або для того, щоб висіти на сайті вічно.

"Не готовий для великих суперечок або уваги ЗМІ", - сказав Лінрос в підсумку. Він зізнався, що засуджує злочини, вчинені в Освенцімі, і що під час відвідин музею відчув жах через скоєне в концтаборі.

Фабрика смерті. Екскурсія концтабором Аушвіц. ФОТО

Комплекс концтаборів "Аушвіц-Біркенау" у часи нацистської окупації був розташований на території Польщі, біля міста Освенцім. У таборах було знищено більше мільйона чоловік, переважно євреїв. Пізніше на території Освенціма було створено музей.

Це вже не перший раз, коли зображення Аушвіца використовується у рекламі. В січні цього року спортзал у Дубаї використав фото з концтабору вкупі зі слоганом "Скажи калоріям "До побачення".

Дивіться також:

Золоті жнива. Як польські селяни розкопували могили в нацистських таборах

В Рівному демонтували лайтбокси з рекламним Леніним. ФОТО

Українці зробили рекламу горілки з Гітлером і Сталіним. ФОТО

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.