Спецпроект

Звільнена гендиректор Лаври звинувачує Кулиняка

Колишній гендиректор Лаврського заповідника Вікторія Ліснича звинувачує у своєму звільненні людей, наближених до міністра культури Михайла Кулиняка.

Про це вона заявила в інтерв’ю News24.ua, повідомляє УП.Життя.

Так, серед причин звільнення, озвучених Лісничою є "проведення тендерів на обсяги реставраційних робіт".

"Там крутяться десятки мільйонів. І керують цим процесом люди міністра, які зрозуміли, що зі мною домовитися не вийде", - сказала Ліснича.

Крім того, вона заявляє, що намагалась навести порядок з артефактами заповідника.

"Я запропонувала начальнику Департаменту культурної спадщини та культурних фондів міністерства Андрію Вінграновському провести інвентаризацію артефактів заповідника і ввести електронні розрахунки", - розповіла Ліснича.

 "Я вирішила в межах своєї компетенції все налагодити, а виявилося, що в порядку Мінкульт потребує найменше", - сказала Ліснича.

"Як показав час, міністр взагалі нічого не вирішує. Всі фінансові напрямки де-факто в руках Валерія Панченка, мого колишнього заступника, звільненого за невідповідність займаній посаді, і Андрія Вінграновського, начальника Департаменту культурної спадщини (Мінкультури)", - сказала Вікторія Ліснича.

Вона пояснила, що Панченко – "чоловік першої дружини міністра Кулиняка".

"Він виховує дитину Кулиняка від першого шлюбу. Він керував реставрацією дзвіниці. Більш того, він виступав лобістом СТС "Генпідряд" як член наглядової ради", - додала Ліснича.

"А Вінграновський, згідно з інформацією на сайті ОРД, взагалі людина, раніше наближена до покійного кримінального авторитета Рибки. Заступник Вінграновського Сергій Тур мітить на землю заповідника і відомий своєю причетністю до захоплення заповідника "Херсонес Таврійський". Мені відкрито пишуть есемески типу "ти хоч знаєш, проти кого воюєш?" Або "ти погано закінчиш", - розповіла Ліснича.

Звільнений гендиректор Лаври назвала своєю помилкою довіру до моделі і заступника гендиректора Лаврського заповідника Влади Прокаєвої.

"Після того як її поновили на посаді, а міністр, на відміну від мене, не звернувся ні до суду, ні в правоохоронні органи після її наклепницької заяви, стало зрозуміло, що панночка просто виконала замовлення. Не виключено - що тих же Панченко та Вінграновського. Мета була єдина - розіграти брудний скандал в святому місці, а потім когось публічно покарати, - сказала Ліснича.

Коментуючи чутки про ймовірне призначення Олександри Губіної на посаду гендиректора Києво-Печерської Лаври, Вікторія Ліснича розповіла, що Губіна є довіреною особою Кулиняка.

"Зараз Губіна керує апаратом міністра. Всі у відомстві знають, що до того як Олександра Олександрівна потрапила в міністерство, вона не мала навіть досвіду державної служби. А через чотири місяці отримала 4-кімнатну квартиру в новобудові. Губіна - довірена особа Кулиняка, працювала раніше в будівельній компанії "Золоті ворота". Не виключено, що ця фірма вже отримала гарантії на участь у злочинних схемах по відмиванню грошей на реставраційних роботах. У заповіднику взагалі кажуть, що її прямо завтра представлять трудовому колективу", - заявила Вікторія Ліснича.

Крім того, колишній гендиректор розповіла, що ціни на вхідний квиток розраховує і затверджує міністерство культури.

"З мене зажадали надати лише обґрунтування вже названої Мінкультом ціни в 50 гривень. Ще й присоромили: в Софію, мовляв, вхід 62 гривні, а у вас усього 25, хоча в Лаврі пам'ятників значно більше. А зараз, зауважте, виконуюча мої обов'язки Наталя Клименко повернула колишню вартість - 25 гривень (після звільнення Лісничої на вимогу прем'єр міністра вартість вхідного квитка зменшили до 3 гривень). Ось це дійсно аморально - постійно обманювати людей, смикати ціни туди-сюди, створювати соціальну напруженість", - сказала Ліснича.

Як відомо, після конфлікту керівництва заповідника та колективу директор Ліснича підписала накази про звільнення 4 своїх заступників і близько 20 співробітників заповідника.

Після звільнення її заступниця Прокаєва зізналася, що за посаду вона заплатила 50 тисяч доларів міністру культури Михайлу Кулиняку.

Сам міністр заперечив, що будь-коли брав хабарі, і заявив, що позиватися до Лісничої та Прокаєвої не збирається, так само, як і звільняти їх. При цьому Лісничій було оголошено догану.

Пізніше міністерство звільнило гендиректора заповідника Вікторію Лісничу.

Владу Прокаєву-Литовченко призначили на посаду на початку червня цього року. Ліснича була призначена гендиректором заповідника у січні цього року.

Ліснича своє звільнення оскаржує у суді.

Теми

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.