"Бандерівські питання" цікавлять 5-7% українців - експерт

Переважна більшість громадян України переймається соціальними питаннями, а не фактами з історії. Окремі герої для Сходу і Заходу України – черговий міф, за допомогою якого "дуже зручно керують дурниками".

Про це заявив директор Центру політичного аналізу "Стратагема" Юрій Романенко, повідомляє "Газета.ua".

"Ви знаєте хоч одну людину із Західної України, яка спалила себе через те, що Бандеру не визнали героєм? - зазначив Романенко. - Чи навпаки, ви знаєте хоч одну людину, яка пожертвувала собою заради бюста Сталіна, зруйнованого в Запоріжжі?"

За словами експерта, будь-яка соціологія показує, що "всі ці бандерівські питання цікавлять близько 5-7% населення".

"Перша проблема, що цікавить громадян України, як на заході, в центрі, так і на сході – це питання безробіття і соціальних гарантій, - сказав експерт. - 50-60% хвилює проблема безробіття, далі ЖКГ відсотків 20-30%. Як тільки берете реальні цифри, то розумієте, що маси справді хочуть і, що для них справді важливе".

Читайте також:

Андрухович виступив проти Сталіна і Бандери

"В Україні є ознаки отруєння історією" - історик

Війна пам'ятників. Сергій Жадан про те, як політики ділять нас минулим

"Аеропорт імені Нахтіґалю"

"Маргінальна моя Україна". Сашко Кривенко про гопників від історії

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.