Модель Playboy поновлено на роботі у Лаврі

Нове керівництво Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника відновило на посаді заступника гендиректора колишню фотомодель Владу Прокаєву.

Про це повідомляє УП з посиланням на ТСН.

В сюжеті йдеться про те, що вдень до Лаври прибув чиновник мінкульту Андрій Вінграновський.

"Він попросив відчинити йому актову залу, зібрати колектив та зачитав наказ про призначення Наталії Клименко виконувачем обов'язків гендиректора заповідника", - зазначає телеканал.

До директорського кабінету новопризначена Клименко потрапити не зуміла: ключів чомусь відшукати не змогли. У результаті свій перший наказ нова очільниця установи переслала до відділу кадрів факсом.

Першим наказом Клименко "на посаді заступника гендиректора лаврського заповідника поновлюється Влада Прокаєва". Скасовані також укази про звільнення ще чотирьох членів її команди.

Пізніше за присутності комісії та охорони двері директорського кабінету відкрили слюсарі. Клименко оглянула приміщення та вийшла, наказавши опечатати двері до понеділка.

Сама ж тепер уже екс-директор Лаври від учора перебуває у кардіологічному відділенні київської лікарні. Медики заборонили їй приймати відвідувачів.

Телефоном Ліснича повідомила, що міністр був проінформований про це, тому пояснення Вінграновського про "зникнення" керівника неправдиві.

За її словами, Кулиняк побажав їй одужання, а про звільнення в розмові не йшлося. Тому наказ вона оскаржуватиме.

"Я буду позиватися до суду. Однозначно", - пообіцяла Ліснича.

У коментарі для газети "Сегодня" звільнена гендиректор заявила, що насправді у Печерському заповіднику відбулося "захоплення" відділу кадрів і до цього причетний родич міністра культури Михайла Кулиняка.

"Звільнені люди захопили відділ кадрів, а серед них є, до речі, і родич міністра культури. Це дуже важливо, я хочу підкреслити", - заявила Ліснича.

"Ситуація дивна, особливо для колективу.  Адже на зборах з колективом заповідника міністр пообіцяв, що ситуацію обговорить Наглядова рада Лаври 14 серпня. Ніхто нічого не розуміє", - додала Ліснича.

"Хоч я на лікарняному, робота в нас не припинена, ми розробили структуру й штатний розклад, зручний для колективу, а не для міністерства", - заявила Ліснича.

"Я б хотіла, щоб за колектив Лаври заступилися президент і прем'єр. А Влада Володимирівна (Прокаєва) - гарна акторка. Хоча я їй так довіряла..." – ледь не зі сльозами в голосі розповіла Ліснича.

Як відомо, після конфлікту керівництва заповідника та колективу директор Ліснича підписала накази про звільнення 4 своїх заступників і близько 20 співробітників заповідника.

Після звільнення її заступниця Прокаєва зізналася, що за посаду вона заплатила 50 тисяч доларів міністру культури Михайлу Кулиняку.

Сам міністр заперечив, що будь-коли брав хабарі, і заявив, що позиватися до Лісничої та Прокаєвої не збирається, так само, як і звільняти їх. При цьому Лісничій було оголошено догану.

Пізніше міністерство звільнило гендиректора заповідника Вікторію Лісничу.

Владу Прокаєву-Литовченко призначили на посаду на початку червня цього року. Ліснича була призначена гендиректором заповідника у січні цього року.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.