Спецпроект

Музейники передали прохання про свого лобіста в партійні офіси

Звернення музейників із закликом включити до виборчих списків кандидата від музейної спільноти були передані в центральні офіси політичних партій, які братимуть участь у парламентських виборах в жовтні 2012 року.

Про це ІП повідомили ініціатори звернення.

Зокрема, листи були направлені:

 

- Кличку В.В., лідеру партії "УДАР"
- Яценюку А.П., керівнику ради Об’єднаної опозиції, лідеру партії "Фронт змін"
- Турчинову О.В., першому заступнику голови партії "Батьківщина"
- Королевській Н. Ю., лідеру партії "Україна – Вперед!"
- Тягнибоку О.Я., лідеру партії "ВО "Свобода"
- Азарову М.Я, голові Партії Регіонів
- Симоненку П.М., лідеру Комуністичної партії України

Ініціативна група музеїв України наразі чекає, яка з політичних партій та хто з керівників першим зреагує на заклик.

Нагадаємо, 26 червня представники музеїв України оприлюднили відкритий лист до партій – учасниць парламентських виборів 2012 року з закликом включити до виборчих списків кандидата, обраного музеями на галузевих "праймеріз".

Лист був опублікований від ініціативної групи у складі 23 осіб, до якої увійшли керівники та співробітники 19 музеїв з Києва, Одеси, Дніпропетровська, Львова, Чернігова, Рівного, Кіровограда, Чернівців, Донецька та Тернопільщини, а також представники музейних організацій – Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ІСОМ), Українського центру розвитку музейної справи, Асоціації працівників музеїв технічного профілю, Львівської міської громадської організації "Асоціація музеїв і галерей" тощо.

З моменту підписання Звернення до ініціативної групи долучилися ще 23 співробітники музеїв України (директори, наукові співробітники, заступники директорів).

На сьогодні Звернення підтримали 46 співробітників 36 музеїв України з 14 регіонів, зокрема, Києва, Одеси, Дніпропетровська, Львова, Чернігова, Рівного, Кіровограда, Чернівців, Донецька, Тернопільщини, Херсона, Бердянська, Луцька, Ужгорода тощо, а також Національного науково-дослідного реставраційного центру та 4 музейних організацій.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.