ЗАКРИЛИ ПРИВАТНИЙ МУЗЕЙ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Музей трипільської культури "Прадавня Аратта - Україна" у Трипіллі змусили припинити діяльність через зміну власника будівель музею. На сьогодні експозиція музею недоступна для відвідувачів.

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець, до якого звернувся колектив музею.

"Цей музей став символом трипільського минулого України, - вважає депутат. - Якщо він припинить свою діяльність, це стане ударом по нашій історичній пам’яті і туристичній структурі Київщини".

Депутат зауважив, що нищення закладів культури відбувається по всій Україні: звільняють небайдужих керівників, приватникам продають пам’ятки музейних комплексів, в цьому випадку відбулося рейдерське захоплення музейного закладу.

Приватний історико-археологічний музей "Прадавня Аратта – Україна" в с. Трипілля існує сім років, і знаходиться поблизу місця, де київський археолог Вікентій Хвойка відкрив трипільську археологічну культуру.

Музей має унікальну колекцію артефактів VI-III ст. до н.е., експозиція складається з 500 експонатів. За час діяльності його відвідало 200 000 осіб.

Читайте також: "Фальсифікаціям - ні. Про трипільську культуру та "арійство"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.