Спецпроект

У Німеччині вийшла книга про "затятого злочинця" Сталіна

У Німеччині розгорілась дискусія щодо того, як оцінити режим Сталіна. Причиною для цього стала нова книга відомого східноєвропейського історика Йорґа Баберовскі.

 

Про це повідомляє "Німецька хвиля".

Історик є безкомпромісним у своєму аналізі. Він зазначає, що Сталін був пристрасним та безжалісним психопатом, деспотом, який вбивав відповідно до встановлених ним же квот, не жаліючи нікого; він сіяв страх, жах та недовіру у своєму найближчому оточенні та подав суспільству культуру руйнування та терору.

Для Баберовскі людина, яка перетворила Радянський Союз на "імперію параної" з 1927 року аж до своєї смерті 1953-го, є вбивцею, який знайшов радість у руйнаціїі та болю. Він є "затятим злочинцем", чиє перебування при владі було відзначене безмежним жахом, і який не робив відмінності між друзями і ворогами.

15 гріхів Канібалісімуса. Про злочини, які вчинив Сталін

Загалом в такій імперії вбивств немає місця для політичних або економічних успіхів і позитиву. Швидше за все, там було місце тільки для голоду в результаті абсолютно хибної економічної політики, висилки, експлуатації природних ресурсів, руйнування сільської культури, загального підкорення партії і державним установам відповідно до волі диктатора, залякування, доносів, тортур, насильницьких "зізнань", показових судових процесів і беззаперечної лояльності чиновників.

Одним розчерком пера Сталін відсилав невинних людей на смерть, а іноді навіть кілька тисяч на день. У той же час, він казав своєму найближчому оточенню, що ніхто не зникає з його поля зору.

"Він наказував вбити когось, і при цьому показував іншим, що станеться, якщо вони не будуть підкорятись йому", - зазначає Баберовскі. Навіть люди, які були найближче до владної верхівки, не були в безпеці. "Міністр сьогодні, мертвець завтра - це була жахлива непередбачуваність системи", - вважає історик.

Кілька людей створили справжнє пекло для багатьох. Серед небагатьох були ті, хто отримав вигоду – технічна еліта, деякі художники та люди, які пристосувались до політичної ситуації.

"Геноциди Сталіна". Як з українців робили радянських людей

На відміну від Голокосту в Німеччині, росіяни так і не покінчили зі сталінською епохою, ні в СРСР, ні в Росії після падіння "залізної завіси".

"Люди, які вшановують Сталіна, вшановують втрачену імперію і не пам'ятають страждань сталінської епохи", - коментує Баберовскі. Він додає, що люди в Росії хотіли б знову пишатися воєнними перемогами, тому в центрі уваги зазвичай ставляться успішні військові операції "верховного головнокомандувача товариша Сталіна".

За словами історика, росіяни з труднощами бачить позитивну сторону мирних реформ, і реформи не можуть бути нав'язані ззовні.

Читайте також: "36% українців вважають Сталіна великим вождем"

 

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.