Зірка Playboy стала радником гендиректора Лаври. ФОТО

Колишню модель Владу Литовченко-Прокаєву офіційно призначили на посаду радника гендиректора Києво-Печерського заповідника. Також одним із радників став відомий колекціонер і реконструктор, президент клубу "Червона Зірка" Олексій Шереметьєв.

Про це повідомляє офіційний сайт Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Литовченко-Прокаєва відома, зокрема, завдяки еротичній фотосесії у Playboy. Вона навіть увійшла у п'ятірку найкращих моделей української версії відомого журналу для чоловіків.

Коментуючи призначення, директор заповідника Вікторія Ліснича зазначила, що це - рішення Міністерства культури. І воно не викликало заперечень у намісника Свято-Успенської Києво-Печерської лаври Митрополита Вишгородського і Чорнобильського Павла.

До напрямків діяльності новопризначеного радника входить: "формування пакету пропозицій з питань міжнародної співпраці, європейської та євроатлантичної інтеграції, співпраці з міжнародними організаціями, дотримання вимог протоколу у здійсненні зв’язків заповідника з дипломатичними представниками іноземних держав та представництвами міжнародних організацій в Україні". 

Влада Прокаєва закінчила Дипломатичну Академію при МЗС України, Київський інститут музики ім. Глієра та Одеську державну музичну академію ім. Нежданової. У 2008-2011 роках виконувала обов'язки радника Міністра України з питань сім’ї, молоді та спорту.

Влада Прокаєва колись була моделлю. Фото: TabloID

Сьогодні вона - аспірантка Дипломатичної академії при МЗС України, є заступником завідуючого кафедри ЮНЕСКО цього ж навчального закладу та викладає спецкурс "Світова спадщина ЮНЕСКО".

Також радником гендиректора Лаври став Олексій Шереметьєв. До його напрямків діяльності входить "формування пакету пропозицій з питань музейної та виставкової діяльності заповідника".

Олексій Шереметьєв - випускник Національної Академії внутрішніх справ України. У 1995 році розпочав підприємницьку діяльність, власник мережі магазинів із продажу продовольчих товарів.

Займається виставковою діяльністю, сприяє та бере участь у відновленні пам’яток історії та архітектури. Президент молодіжної громадської організації "Київський Клуб "Червона Зірка", яка вже протягом 9 років проводить військово-історичні реконструкції Другої Світової Війни.

Олексій Шереметьєв на реконструкції боїв під Києвом узимку 1943-44 рр. Фото: Дмитро Ларін

Як відомо, у січні 2011 року Мінкульт звільнив ряд керівників музеїв.

Так, була звільнена з посади гендиректор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Марина Громова. Заповідник очолила Вікторія Ліснича, яка з вересня 2010-го по жовтень 2011 року працювала заступником міністра культури.

Також звільнено генерального директора Національного заповідника "Софія Київська" Нелю Куковальську і генерального директора Національного музею Тараса Шевченка Наталю Клименко. Місце останньої посів Дмитро Стус.

Було змінено й керівництво Національного музею народної архітектури та побуту в Пирогово.

У квітні з посади директора Національного художнього музею України було звільнено Анатолія Мельника.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.