В Одесі відкриється виставка про Дзиґу Вертова

В рамках одеського фестивалю "Німі ночі-2012" 13 червня о 17:00 відкриється Тимчасовий музей Вертова.

 

В Музеї кіно одеського відділення Національної спілки кінематографістів України (вул. Французький Бульвар, 33) виставка буде працювати щодня з з 10:00 до 19:00 до 18 червня.

Проект "Тимчасовий музей Вертова" складається з реконструкції листів, нотаток та фотографій Дзиґи Вертова.

Роботу над проектом польська художниця Ольга Чернявська розпочала у 2008 році, а безпосереднім імпульсом до його реалізації стало те, що Дзиґа Вертов походить з Білостоку. Однак, у цьому місті майже немає пам’ятних місць з ним пов’язаних.

"У Інтернеті я знайшла фотографію однієї сторінки його синопсису, а решту сторінок я реконструювала у процесі переглядання фільму "Людина з кіноапаратом". Поряд з малюнками розміщено рукописи та спеціально "зістарені" фотографії", - ділиться спогадами Ольга Чернявська.

Авторка виставки вигадала постать, яка з’являється поряд із Дзиґою на фотографіях, а її присутність відчувається під час усієї розповіді. За словами художниці, вона втілюється у цю постать з метою зближення до Вертова. 

Дзиґа Вертов (1896-1954) - український радянський кінорежисер, один із засновників і теоретиків документального кіно. Народився та зростав у Білостоку, навчався в університеті у Петербурзі, а у Одесі створив свою найкращу стрічку "Людина з кіноапаратом".

 

Плакати до фільмів Дзиґи Вертова ранньої УРСР дивіться в розділі "Артефакти"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.