AP вибачилася перед журналістом, який першим повідомив про капітуляцію Німеччини

Інформагенція Associated Press попросила вибачення за звільнення кореспондента, який випустив новину про закінчення Другої світової війни за день до погодженого ембарго.

Про це повідомляє BBC.

Ед Кеннеді пішов проти військових цензорів і повідомив світові про капітуляцію нацистів у ніч проти 7 травня 1945 року у Франції.

Британія та США домовилися притримати оголошення цієї звістки на півтори доби, щоб Росія могла організувати в Берліні ще одну процедуру капітуляції.

Тепер AP заявила, що Кеннеді вчинив правильно, порушивши ембарго.

"Це був жахливий день для AP. Це був найгірший з можливих у тій ситуації вчинків", - сказав президент та гендиректор агенції Том Керлі.

Кеннеді був одним з 17 кореспондентів, які стали свідками офіційної здачі німецьких військ союзникам о 02:41 7 травня 1945 року.

Американські військові командири змусили журналістів заприсягтися, що вони не повідомлять цю новину до 15:00 8 травня – тобто через 1,5 доби.

Та коли Кеннеді почув, що 7 травня о 14:41 німецьке радіо оголосило про капітуляцію, він через годину опублікував свою історію, порушивши таким чином домовленість. За це АР спочатку висловило йому догану, а потім звільнило.

"Надто очевидною є абсурдність спроби приховати новину такого масштабу", - написав він потім у своїх спогадах.

Журналіст загинув у автокатастрофі в США у віці 58 років.

Його донька, Джулія Кеннеді Кохран, сказала АР, що вибачення "переповнило її радістю". "Думаю, для нього це багато що означало б", - сказала вона.

Пан Керлі, який цього року піде на пенсію, став співавтором вступної статті до нещодавно опублікованих мемуарів Кеннеді під назвою: "Війна Еда Кеннеді: Перемога, цензура та Associated Press".

Він каже, що кореспондента потрібно було не звільняти, а похвалити. "Якщо закінчується війна, не можна притримувати таку інформацію. Світ має знати про це", - сказав пан Керлі.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.