Сократа виправдали через 2500 років

В Афінах відтворили суд над філософом Сократом - і цього разу античний філософ був виправданий.

Про це повідомляє DT.ua із посиланням на france24.

Сократа судили десять відомих юристів з Великобританії, Франції, США, Швейцарії та Греції і 866 глядачів. Слухання організував Фонд Онассіса.

Думки суддів розділилися порівну, що згідно з Афінськими законами сократівського часу означає, що він був би виправданий.

Серед глядачів 584 людини визнали філософа невинним, 282 — винним. Таким чином, Сократа було виправдано.

У IV сторіччі до нашої ери філософа звинувачували в тому, що він не визнає богів і розбещує розум молодих людей.

Цього разу, правда, Сократ із зрозумілих причин не з'явився в суді особисто, а замість нього виступали десять адвокатів і правозахисників. Суду не вистачало знаменитої сократовської іронії, проте й вердикт був іншим.

 

Суд над Сократом відбувся в 399 році до нашої ери. Сократ, який захищав себе самостійно, насміхався і закликав винагородити себе за скоєне.

Філософа було визнано винним у змові проти Афін і засуджено до смертної кари або вічного вигнання. Сократ обрав смерть, випив отруту і помер, будучи в повній свідомості.

Читайте також: "Свобода, яку не спинити - перший досвід. VI сторіччя до нашої ери"

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.