Секретарку Бульби-Боровця взяли під соціальну опіку

Рівненська Духовна семінарія УПЦ КП взяла під опіку колишню секретарку засновника УПА "Поліська Січ" Тараса Бульби-Боровця Галину Кухарчук.

Про це повідомляє громадська ініціатива "Поліська Січ".

Внаслідок пережитого в сталінських таборах пані Галина під старість утратила зір. Зараз Галина Кухарчук проживає в Рівному. Державна соціальна служба не займається ветераном, тому цей обов'язок взяли на себе представники Рівненської Духовної семінарії.

 Галина Кухарчук в молодості

Семінаристи не лише провідують пані Галину, а й приносять їй гарячі страви з семінарської трапези та прибирають в її помешкані.

Більше про героїчну і складну долю Галини Кухарчук можна дізнатись, переглянувши її відеоспогади.

 

Тарас Боровець, що носив псевдонім Бульба, був засновником УПА "Поліська Січ". Організовував та брав участь у військових операціях проти радянських військ у 1941-ому році та проти німців у 1942-43 рр.

Після конфлікту із бандерівцями головна команда "Поліської Січі" змінила назву на Українську народну революційну армію. Зробили це, щоб відмежуватись від новоствореної УПА, що здійснювала задуми оунівця Миколи Лебедя.

Конфлікти в ОУН і їхній вплив на Рух Опору

1943-ого року німці заарештували Тараса Бульбу-Боровеця і відправили до концтабору Заксенхаузен у Німеччині. Після виходу звідти він жив у Мюнхені, в будинку письменника Юрія Семенка.

1948-ого перебрався до Канади. Помер 15 травня 1981 року в лікарні у Нью-Йорку.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.