У Музеї козацтва на Хортиці зірвало дах. ФОТО

Несподіваний смерч зніс 47-тонне залізне покриття на даху Музею запорізького козацтва на острові Хортиця.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на гендиректора Національного заповідника "Хортиця" Максима Остапенка.

B результаті потужного смерчу, який вдарив по будові музею запорізького козацтва на острові Хортиця, знесено 47-тонне залізне покриття, встановлене на даху будівлі на час ремонту в 2006 році.

"Це був дуже сильний порив вітру, - сказав Остапенко. - В районі музею сходяться кілька напрямків течії Дніпра, сходяться три русла, і по основному руслу Дніпра йшов потужний фронт, який буквально вдарив по будові музею, затряслися вікна у вітринах, спрацювала сигналізація. А після цього смерчем підняло на кілька метрів вгору металеві конструкції на даху музею і перенесло метрів на 25-30".

 Так було...

За словами гендиректора, жертв і руйнувань будівлі музею немає.

"Головна проблема - зберігається небезпека обвалу навислих конструкцій на внутрішній дворик музею. Ми сподіваємося вже найближчим часом ліквідувати всі завали, але наразі музей закритий для туристів", - підкреслив Остапенко.

...так стало

Рятувальники комунального аварійно-рятувального загону зазначили, що "подібних природних катаклізмів у Запоріжжі не пригадають".

За попередніми розрахунками, для ліквідації наслідків смерчу музею запорізького козацтва знадобиться не менше 100 тис. грн.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.