Головного музейника звільнили не за картини, а за ікони - Мінкульт

Гендиректора Національного художнього музею Анатолія Мельника звільнено з посади за не виконання установою основних планових показників діяльності.

Про це повідомляє прес-служба Міністерства культури України.

У відомстві уточнили, що Мельника звільнено "за згодою сторін".

Як відомо, сам екс-гендиректор пов'язує своє звільнення зі своїми заявами про те, що з приміщень Кабміну зникли картини.

"Таке рішення було прийняте після повторного вивчення ситуації, яка склалася у Національному художньому музеї", - зазначається в повідомленні.

"Мельником не було вжито заходів по виправленню недоліків, виявлених комісією Мінкультури, яка у січні цього року заслуховувала звіти по фінансово-господарській діяльності установ, що знаходяться у сфері управління Мінкультури", - уточнили в міністерстві.

"Одне із зауважень комісії стосувалося того, що протягом останніх трьох років музеєм не виконуються основні планові показники діяльності. Зокрема, у 2011 році план по кількості відвідувачів було виконано на 69.2%. Ці показники є найнижчими у Києві. На сьогоднішній день вони так і не змінилися", - заявили у прес-службі.

Крім того, в міністерстві зазначають, що були "публікації у ЗМІ та звернення громадян щодо ушкодження ікон, які експонуються у музеї".

"У березні 2012 року працівниками міністерства та спеціалістами Національного науково-дослідного реставраційного центру було здійснено обстеження 39 експонатів групи зберігання "іконопис" Національного художнього музею, а також умов їх зберігання і якості проведеної роботи по ущільненню вікон і дверей", - розповіли у відомстві.

"Комісією було встановлено наявність чисельних порушень, що призвели до необхідності консерваційно-реставраційного втручання переважної частини експонатів групи "іконопис". До перевірки керівництвом музею не здійснювалося жодних дієвих заходів по усуненню вище наведених недоліків", - уточнили в прес-службі.

В міністерстві запевняють, що нового керівника музею виберуть на конкурсі.

Українська правда

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.