Спецпроект

Реконструкція Катинського маршу у Варшаві. ФОТО

В центрі Варшави вже вп'яте відбулася жалобна хода в пам'ять про тисячі офіцерів Війська Польського, військовослужбовців Корпусу прикордонної охорони та співробітників державної поліції, розстріляних НКВД навесні 1940 року у Катині та інших місцевостях СРСР.

Про це пише блогер "Білоруського партизана" Ігар Мельнікав.

У заході взяли участь члени груп військово-історичної реконструкції з усієї Польщі.

Учасники "Катинського маршу тіней" пройшли від будівлі Музею Війська Польського, через центральні вулиці Варшави на центральну Замкову площу.

Організатором ходи стали Інститут національної пам'яті і група історичної реконструкції "Zgrupowanie Radosław".

 Фото: Бартоломей Шипровський
 

Під час руху колони польських полонених, яку супроводжували реконструктори у формі внутрішніх військ НКВД, читалися фрагменти листів, надісланих з радянських таборів, а також прізвища з "катинського списку".

 

Детальніше про розстріли 1940 року читайте у темі "Катинь"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.