Спецпроект

Реконструкція Катинського маршу у Варшаві. ФОТО

В центрі Варшави вже вп'яте відбулася жалобна хода в пам'ять про тисячі офіцерів Війська Польського, військовослужбовців Корпусу прикордонної охорони та співробітників державної поліції, розстріляних НКВД навесні 1940 року у Катині та інших місцевостях СРСР.

Про це пише блогер "Білоруського партизана" Ігар Мельнікав.

У заході взяли участь члени груп військово-історичної реконструкції з усієї Польщі.

Учасники "Катинського маршу тіней" пройшли від будівлі Музею Війська Польського, через центральні вулиці Варшави на центральну Замкову площу.

Організатором ходи стали Інститут національної пам'яті і група історичної реконструкції "Zgrupowanie Radosław".

 Фото: Бартоломей Шипровський
 

Під час руху колони польських полонених, яку супроводжували реконструктори у формі внутрішніх військ НКВД, читалися фрагменти листів, надісланих з радянських таборів, а також прізвища з "катинського списку".

 

Детальніше про розстріли 1940 року читайте у темі "Катинь"

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.