Музей Сталіна в Грузї увічнить пам'ять його жертв

Музей Сталіна в місті Горі, на його батьківщині, буде реформовано і він змінить назву. Про це повідомив міністр культури Грузії Ніка Руруа.

 

У бесіді з журналістами чиновник зазначив: "Існування музею Сталіна несумісне з сьогоднішнім днем ​​і майбутніми поколіннями".

Так виглядає будиночок, де народився Сталін (під мармуровим навісом) та, власне, музей

За словами міністра, після переекспозиції відвідувачі музею зможуть отримати детальну інформацію про сталінські репресії.

Музей, який носить ім'я Сталіна в Горі, побудований у 1951 році, є одним із найбльш відвідуваних туристами місць у Грузії.

Сталін на радянських та американських обкладинках

Грузія розпочала люстрацію та заборонила свастику, серп і молот

У Горі знесли пам'ятник Сталінові

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.